​​​​​​​

Станіслав Горуна: «Бій треба вигравати головою, а не м’язами»

У своєму блозі український каратист в категорії куміте Станіслав Горуна написав: «карате — це не про силу, чи швидкість, чи витривалість, а про вміння цим всім користуватись». Ми поспілкувалися з переможцем Європейських ігор 2019 року та шестиразовим чемпіоном України з карате — про об’єктивізм у спорті, хобі, відновлення після тренувань і те, як уникнути травм, якщо займаєшся спортом на високому рівні.

— Розкажіть про початок кар’єри. Коли та чому ви почали вивчати карате?

— Почав у 14 років, це був 2003 рік. Випадково потрапив до свого теперішнього тренера. З першого ж тренування відчув захват від занять.

— Суб’єктивізм суддів — чи часто з ним, на ваш погляд, стикаються каратисти?

— Так. У нас немає нічого автоматизованого, зате є багато оцінювальних моментів, які часто залежать від конкретного судді.

— Ваш плейлист для відпочинку та плейлист для тренувань: чи відрізняються вони? Яку музику загалом найчастіше слухаєте?

— Люблю коли на тренуванні фоново грає музика, хоча й не вслухаюся в неї — головне, щоб ритмічна. Для відпочинку чи у своєму «Пижику» (Peugeot), у якому багато часу проводжу, слухаю різне: Adele, Френка Сінатру, Alyona Alyona, Kalush, Джамалу, Black Eyed Peas, MiyaGi, багато окремих треків абсолютно різних виконавців.

​​​​​​​

— Як зазвичай відпочиваєте та відновлюєтеся?

— Сплю, якщо вдається (посміхається). Люблю активний відпочинок — сноуборд, скайдайвінг, побігати у футбол, пейнтбол тощо.

— Найкумедніші ситуації у спорті.

— Тоді це не було кумедно, але зараз смішно згадувати: пролетів 12–13 тисяч кілометрів у ПАР (Південно-Африканська Республіка — прим. ред.), в аеропорту розвернули та наступним рейсом відправили назад — не подумав оформити собі візу. Або забув про свою польську депортацію та ще раз поїхав у Польщу на змагання — від кордону до дому добирався автостопом. Або одна моя одноклубниця колись здобула (коли ще виступала) свою єдину медаль з прем’єр-ліги — найпрестижнішої серії відкритих міжнародних турнірів у карате, — а церемонію нагородження пропустила, бо пішла обідати (посміхається). Є ще багато моментів незграбних «прийомів чи ударів», виконаних різними спортсменами в різних ситуаціях, і це капєц як смішно.

​​​​​​​

— Травми в карате: що найчастіше до них приводить у вашому виді спорту? І як цих травм уникнути?

— Найчастіше до травм призводить перевтома та недостатнє чи несвоєчасне відновлення. Відновлення — це така ж важлива частина підготовки до тих чи інших турнірів, як і самі тренування. Треба планувати й мати своїх спеціалістів (масажиста, лікаря, травматолога, дієтолога чи психолога) для консультацій та процедур.

— Хто вас надихає серед спортсменів (Україна та світ)?

— Як спортсмен, у плані роботи під час поєдинку — Ломаченко Василь.

— Чи є у вас своя «філософія», «формула бою»? Чи траплялося, що хотілося піти зі спорту? Якщо так, що мотивувало в ті моменти продовжувати?

— Про свою філософію чи формулу бою я писав у своєму блозі на спортивному ресурсі UA.Tribuna. Основна ідея — залишатись у безпеці та мінімізувати ризики, коли готуєш атаку та атакуєш суперника. Для кожної атаки треба вдало вибирати момент, який попередньо треба підготувати. Бій треба вигравати головою, а не м’язами.

​​​​​​​

— Вважається, що є багато спортсменів, які знаходяться на однаковому рівні, з технічної, фізичної і тактичної точки зору, але їх відрізняє підхід до змагань та спосіб мислення. Чи погоджуєтеся ви з цим висловлюванням? Якщо так, як каратисту тренувати свідомість та мислення?

— Звичайно. Погоджуюсь. Треба багато аналізувати та експериментувати з новими ідеями. Креативити та шукати нешаблонні рішення. Тоді буде прогрес.

— Чи допомагає карате нормалізувати спокій та впоратися з гнівом?

— Карате — ні. Тренування — так. На тренуваннях віддаєш стільки енергії, що на гнів не хочеться її витрачати (посміхається).

— Якби можна було вибрати собі суперсилу, на якій би зупинилися? :)

— Хотів би вміти виконувати свої та чужі бажання, як джин.

— Кому б ви передали естафету інтерв’ю (спортсмен)?

— Галя Мельник (карате) та Оксана Лівач (вільна боротьба).

Дякуємо за інтерв’ю, і бажаємо натхненного розвитку!

Фото надані Станіславом Горуною.

Instagram: https://www.instagram.com/iamhoruna/